Таня, усміхнена та щира дівчина, була шалено закохана у Сергія. Його сміх, його манера поводитися – все в ньому здавалося їй втіленням досконалості. Однак її близькі та друзі не поділяли її захоплення. З кожним днем хтось приносив нову історію про Сергія, забарвлену чутками та домислами. Вони малювали його людиною ненадійною, схильною до ризикованих вчинків і недостойною довіри. “Танечка, ти ж знаєш, який він… несерйозний,” сказала її подруга Іра одного разу, обмірковуючи чутки. “Ти заслуговуєш на краще.” Таня,
зітхаючи, відповіла: “Але я бачу в ньому щось більше, ніж просто чутки та плітки. Він не такий, як про нього говорять. ” Незважаючи на застереження, Таня продовжувала зустрічатися з Сергієм, щоразу переконуючись, що він не схожий на ту людину, яку описували їй інші. Сергій, з іншого боку, прагнув не помічати негативних думок про себе, завжди залишаючись добрим та уважним до Тані. Якось увечері, коли вони гуляли парком, Таня не витримала і запитала: “Сергю, ти знаєш, що про тебе говорять? Що ти думаєш про це?” Сергій зупинився і подивився їй прямо в очі: “Я знаю, Таня, але що я можу зробити? Я не можу змусити всіх мене полюбити. Головне, що ти знаєш, який я насправді.” Ці слова заспокоїли Таню.
Вона усвідомила, що любить його не через те, що про нього говорять, а за те, яким вона його бачить і знає. Вона зрозуміла, що довіра і почуття, які вона відчуває до Сергія, важливіші за будь-які плітки і чутки. З того часу Таня перестала звертати увагу на те, що говорять оточуючі. Вона була впевнена у своєму виборі і в тому, що кохання може подолати будь-які чутки та непорозуміння. Сергій і Таня продовжували будувати свої стосунки на довірі та щирості, показуючи всім, що справжні почуття набагато сильніші за будь-які слова.