Катя та Вадим були разом уже кілька років, і коли він зробив їй пропозицію, її щастю не було меж. Вона почувала себе, наче на сьомому небі. Її мрії про майбутнє, сповнені любові та щастя, здавалося, починали збуватися. Однак лише через два дні після пропозиції, Вадим безслідно зник. “Може, він просто потребує часу, щоб все обміркувати,” – заспокоювала себе Катя, але в глибині душі вона відчувала тривогу. З кожним днем безвісна відсутність Вадима ставала все більш болісною. Катя намагалася зв’язатися з ним через друзів,
сім’ю, але ніхто не знав, де він. Її радість перетворилася на глибокий смуток та занепокоєння. “Ти впевнена, що нічого не віщувало біди?” – Запитала її подруга Аня. “Все було ідеально, я не розумію, що сталося”, – відповіла Катя крізь сльози. Минуло кілька тижнів, і в один день Катя отримала лист. Він був від Вадима. Він писав, що не може одружитися з нею, оскільки усвідомив, що не готовий до такого серйозного кроку. Він зізнався, що залишив місто, щоб уникнути розмов і конфронтації,
і вибачився за свою боягузливу поведінку. Катя відчувала суміш полегшення та гіркоти. З одного боку, тепер вона знала правду, але з іншого – її серце було розбите. “Я знаю, це боляче, але ти сильна. Ти впораєшся,” – казала їй Аня, міцно обіймаючи. Катя потихеньку почала повертатися до звичайного життя. Вона зрозуміла, що незважаючи на біль, вона повинна рухатися далі. Час не стояв на місці, і вона знала, що попереду на неї чекає багато хорошого – у тому числі і нове кохання.