Коли мені було 23, я вийшла заміж за Антона та переїхала до його батьків – як вони запропонували, щоб уникнути витрат на оренду житла. Однак свекри поставилися до мене недоброзичливо, можливо, тому, що я походила зі скромної родини : батьки та молодший брат жили у простій двокімнатній квартирі. Свекруха часто нагадувала мені про моє становище і навіть відмовилася платити за наше весілля. Тому ви влаштували невелику урочистість у кафе на ті 50 тисяч, які змогли дати нам мої батьки.
Жити в будинку свекрів було непросто. Свекруха доручала мені готувати, незважаючи на мої обмежені кулінарні здібності. Якось я помилково пересмажила морепродукти, за що отримала від неї сувору догану. Вона часто критикувала мене за те, що я мало заробляю, хоча заробіток мого чоловіка був приблизно таким самим. Мої прохання щодо підтримки залишалися поза увагою: він ніколи не захищав мене від нападок своєї матері. Мені навіть не дозволяли нормально харчуватися: свекруха звинувачувала мене в ненажерливості.
За два роки через постійний стрес я схудла на 12 кг. Незважаючи на мою любов до Антона, надія на покращення ситуації згасала з кожним днем. Зрештою, я дійшла до краю і пішла. Я зняла квартиру і подала на розлучення – на радість свекрусі, яка сподівалася, що наступного разу її син знайде дружину “краще”. Через роки я знайшла щастя в новому шлюбі і народила двох дітей. Зараз ми живемо скромним, але гармонійним життям, насолоджуючись простими радощами на зразок щорічної відпустки на морі. Мій перший чоловік навпаки постійно випиває і вже пережив кілька шлюбів. Швидше за все, моя колишня свекруха досі намагається знайти “відповідну” дружину для свого “чудового” сина.