“Тобі навіть ліньки свою тарілку на кухню віднести? Все! У мене вже терпець скінчився! Я подаю на розлучення!” – закричала Олена, увійшовши до будинку та побачивши чоловіка Дмитра, що сидить біля комп’ютера, а поруч – купу тарілок та чашок від чаю та кави. Діма злякано обернувся на свою дружину. “Ти… Ти жартуєш?” – пролепетав він, відчуваючи, як очі починає палити. “Ні, я абсолютно серйозна! Я втомилася жити з другою дитиною!” – Олена була на межі сліз, голос тремтів від емоцій. Діма спробував покращити ситуацію: “Олено, вибач, я знаю, що я іноді буваю неорганізованим, але розлучення…
адже це так кардинально.” Олена витерла очі і похитала головою. “Діма, щоразу одне й теж. Я почуваюся в цьому будинку, як служниця. Ти обіцяв змінитися, але роки йдуть, а ти все такий же.” Діма відключив комп’ютер і підвівся з крісла. “Добре, Олено. Давай поговоримо.” Він узяв її за руку і повів на кухню. Пара сіла за стіл. “Знаєш, я розумію, що іноді буваю розсіяний. Але я справді не хочу втратити тебе через це. Можливо, нам варто спробувати сходити до сімейного психолога?” – Запропонував Діма. Олена задумливо глянула на нього. “Ти справді готовий на це? На сімейну терапію?”
“Якщо це врятує наш шлюб і допоможе нам зрозуміти один одного краще, то я готовий,” – відповів Діма, щиро дивлячись їй у очі. Олена зітхнула. “Добре. Але це не означає, що все мине миттєво. Нас чекає багато роботи.” “Я знаю,” – сказав Діма, покращивши настрій. “І я готовий на все заради тебе.” Після цієї розмови вони обоє почали намагатися більше один для одного. Олена стала більш терпимою до дрібних промахів чоловіка, а Діма став більш відповідальним та організованим. Сімейні консультації дійсно допомогли їм покращити відносини, і через якийсь час вони зрозуміли, що їхня любов стала тільки сильнішою завдяки цьому випробуванню.