Колись я вважала, що любов перевищує будь-яке багатство, але один випадок змусив мене переглянути свою думку. Я вийшла заміж молодою, у 24 роки, а моєму чоловікові було 25. Коли народився син, ми жили в орендованому житлі. За десять років ми нарешті купили свою невелику квартиру. Однак, коли Олегу, моєму чоловіку, виповнилося 45 років, він пішов до більш заможної жінки. Їй було 35 років, вона була незаміжня,
жила розкішно, завдяки своїм американським батькам. На мій подив, вони переманили до себе і мого сина. Він холоднокровно порівняв наші статуси не на мою користь і переїхав до батька, піддавшись спокусі їхнього багатого життя. З розбитим серцем і зраджена найближчими людьми, я поїхала працювати до Італії, розірвавши із сином всі зв’язки на 15 років. В Італії я процвітала, незабаром навіть купила будинок. Зненацька на зв’язок зі мною вийшов мій син. Він одружився, але його мачуха відмовилася прийняти невістку у себе вдома. Тепер, знаючи, що маю будинок, син сподівався на притулок у мене.
Дивно, але пізніше Олег, якого покинула багата дружина, теж звернувся, вважаючи, що я прийму його. Після довгих роздумів я відмовила їм обом. Незважаючи на накопичене багатство, вони були для мене давно чужими людьми. Вони самі розберуться зі своїми проблемами, а я плекатиму свою знову здобуту незалежність і не збираюся приймати зрадників назад у своє життя.