У теплому сяйві залитої сонцем дитячого повітря було наповнене м’якою мелодією колискової, яку наспівувала не хто інша, як Шарлотта – горда старша сестра. Заколисуючи на руках свого молодшого брата Майлза, вона сиділа поруч, створюючи рай кохання та тепла.
Шарлотта, в очах якої відбивалася суміш обожнювання та цікавості, м’яко погойдувалася туди-сюди, створюючи ритмічний танець, який, здавалося, збігався з биттям їхніх сердець. Майлз, затишно загорнувшись у ковдру, моргнув, дивлячись на неї, і його безневинний погляд вловив суть знову набутого зв’язку.
– Привіт, малюк, – ніжно пробуркотіла Шарлотта. – Я твоя старша сестра. Нам буде так весело разом – тобі та мені. Майлз, мабуть, зрозумівши це миле почуття, відповів бульканням, від якого серце Шарлотти миттєво розтануло. Батьки, які спостерігали за ними здалеку, захоплювалися незаперечним зв’язком, що виник між братом і сестрою.
Йшли хвилини, а Шарлотта продовжувала тихо розмовляти з Майлзом, поділяючись історіями про минуле та мріями про їхні майбутні пригоди. Вона розбавляла свої слова сміхом, створюючи атмосферу радості, що огорнула кімнату.