Світланка висловила матері, Ніні Андріївні, занепокоєння з приводу її постійних скарг на те, що їй нема з ким поговорити. Ніна Андріївна пояснила, що її однолітки або хворі, як її шкільна подруга Ірина, або пішли з життя, як Маруся та Ганна. Світланка, бажаючи підбадьорити матір, нагадала їй про майбутній похід до театру, але це не надто допомогло Ніні. Увечері,
згадуючи молодість, Ніна спонтанно набрала номер Сергія, однокласника, котрий колись виявляв до неї інтерес. Між ними зав’язалася задушевна, повна спогадів розмова, в якій знайомий голос Сергія захопив Ніну як і 35 років тому. Їхнє спільне минуле ожило, вони сміялися і згадували минулі часи. Наступного дня Ніна з новою силою накинулася на Ірину. У розмові вона з хвилюванням згадала про розмову із Сергієм.
Ірина із здивованим виглядом повідомила, що Сергія не стало рік тому. Незважаючи на це одкровення, Ніна повірила в правдивість їхньої розмови, а Ірина припустила, що, можливо, дух Сергія хотів потішити і підтримати своє давнє кохання. Незалежно від походження таємничого дзвінка Сергій наповнив Ніну новим життєвим ентузіазмом.