Сергій стояв на автобусній зупинці, глибоко занурений у думки, коли поряд з ним зупинилася дівчина з кучерявим волоссям. Поки він розглядав її, до них підійшла жінка похилого віку з наляканими очима. “Прошу вас, допоможіть мені, мені погано”, – сказала вона слабким голосом. Ксенія швидко підійшла до незнайомки, підтримуючи її за лікоть, а Сергій подзвонив у швидку. Поки вони чекали, бабуся розповіла їм про свою родину та дякувала за допомогу. “Ваша мама навчила вас бути такою доброю?” – З надією запитала вона Ксенію. Ксенія посміхнулася: “Моя бабуся, вона завжди казала, що добро повертається.”
Незабаром приїхала швидка, і Ксенія із Сергієм проводили бабусю до машини. “Дякую, любі. Сподіваюся, ваша доброта повернеться вам подвійно,” – прошепотіла вона, їдучи. Сергій подивився на Ксенію: “Може, вип’ємо каву? Зрештою, це був непростий ранок.” Ксенія кивнула з усмішкою, і так почалася їхня історія. З кожною зустріччю їхні почуття зміцнювалися. Вони згадували той день на зупинці як найщасливіший момент свого життя. Минуло кілька місяців, коли Сергій наважився на важливий крок. Під час вечері він витягнув маленьку коробочку і простяг її Ксенії. “Ти стала для мене найдорожчою людиною.
А тепер, чи ти погодишся стати моєю дружиною?” Ксенія, посміхаючись від щастя, кивнула. Через рік, на їхньому весіллі, серед запрошених була і та сама бабуся. Під час вечора вона підійшла до Ксенії та сказала: “Я знала, що між вами щось особливе. Щастя вам, любі.” У цей момент Сергій обійняв свою дружину і сказав: “Таке почуття, що це було долею.” І бабуся, посміхаючись, кивнула: “Можливо, це і так. Але я рада, що стала вашим Купідоном.” З того часу Сергій та Ксенія були впевнені на сто відсотків, що добро справді повертається. Їхня історія кохання була яскравим підтвердження цього.