Батьки залишили нам у спадок дачу. Точніше буде сказати, це була просто земельна ділянка, на якій стояв старий будинок, який можна було тільки знести… Батьки чоловіка відразу почали говорити, щоб я його продала: мовляв, далеко, грошей треба купу вкласти, навіщо воно тобі і т.д. Але я вирішила залишити дачу до кращих часів. Ми люди не бідні, доньку вже поставили на ноги. А з віком, як відомо, дедалі більше тягне до землі, тож ми задумали взятися за будівництво. Перший час на вихідні туди їздитимемо, а потім, може, захочемо залишитися там назавжди, заразом і звільнити квартиру для доньки. На будівництво ми витратили багато грошей та часу. Ніхто у цій справі не допомагав нам ні фінансово, ні фізично. Але ми впоралися. У нас з’явився тепер величезний двоповерховий
будинок з лазнею та впорядкованою ділянкою. Город ми не зводили: поставили лише невелику теплицю для овочів. Але посадили багато фруктових дерев. Весь цей час лише донька допомагала нам у цьому проекті. Брат чоловіка був будівельником із величезним стажем, але він навіть на дзвінки не відповідав, коли нам потрібна була консультація. Свекруха вважала це дурною витівкою і лише сміялася з нас. А ми лише мовчали і рухалися до своєї мети крок за кроком. Коли дача була готова, ми вирішили організувати новосілля. Накрили стіл та запросили всіх родичів до себе на пікнік. Попарились у лазні, засмажили шашлик. Свекри вирішили залишитися з ночівлею. З того дня вони почали приїжджати до нас кожних вихідних. Мене це напружувало, тому що я не могла спокійно відпочивати
там із подругами. Якось я виявила, що хтось перекопав весь наш гарний і доглянутий газон. Як з’ясувалося пізніше, ця свекруха надумала посадити там гарбуз. Я просто зателефонувала чоловікові і попросила втихомирити свою матір. Брат чоловіка зібрав своїх друзів і теж приїхав до лазні. Чоловік просто вигнав його. За кілька днів ми зачинили ворота і поїхали до міста. Повернулися за тиждень – а з лазні йде дим. Ми спочатку подумали, що це якісь злодії. Виявляється, родичі чоловіка вже не перший день тут гостили. А двзонили вони нам щодня лише для того, щоб переконатися, що ми у місті. Чоловік просто рвав і метав. Вигнав усіх на вулицю без одягу та зачинив ворота зсередини. Після цього на стосунках із його родичами ми поставили хрест. А сьогодні ми вже живемо на дачі постійно. Чоловік працює дистанційно, а я вже на пенсії. Донька з чоловіком та онуками переїхала до нашої квартири. Приїжджають іноді у вихідні, радують старих…