Марія поверталася додому, сповнена рішучості поставити крапку у своєму тяжкому шлюбі. Сама думка про розлучення була їй неприємна, але вона не бачила іншого виходу із ситуації. Її чоловік, Павло, весь час проводив на роботі, залишаючи Марію наодинці зі своїми думками та почуттями. Вона почувала себе самотньою та недооціненою. Коли Марія увійшла до будинку, вона була здивована виглядом пелюсток троянд, що всипали підлогу. Це було неочікувано. Павло ніколи не робив таких жестів. Піддавшись цікавості, Марія пішла стежкою з пелюсток, яка привела її на кухню.
Тут на неї чекала романтична вечеря при свічках. “Це що, жарт?” – подумала Марія, але її серце забилося швидше від надії. Павло стояв біля столу з усмішкою на обличчі. “Привіт, люба. Я приготував вечерю для нас” – сказав він. Марія була збентежена. “Ем… Привіт. Це… це дуже мило з твого боку”. Павло допоміг Марії зняти верхній одяг та запросив її сісти. Він налив вино і подав першу страву. “Павло, навіщо ти це зробив?” — спитала Марія, не маючи сил стримати свій інтерес. “Я знаю, що був неуважний до тебе останнім часом. І я хочу це виправити. Маріє, я люблю тебе і хочу бути найкращим чоловіком для тебе”.
Марія була вражена його словами. Вона не чекала, що він помітить її невдоволення, не кажучи вже про те, щоб зізнатися у своїх помилках. “Павло, я … я думала про розлучення” – зізналася вона, відчуваючи, як сльози наповнюють її очі. Павло був шокований. “Марія, я… Я не знав, що ти так сильно страждаєш. Пробач мені, будь ласка. Я намагатимуся краще”. Марія посміхнулася через сльози. “Дякую, Павле. Я теж намагатимуся”. Вони обійнялися, обидва розуміючи, що попереду багато роботи, але готові робити все можливе, щоб зберегти свій шлюб і зробити його щасливим.