Month: January 2024

Макс та Ганна були парою з дитинства. З 4 класу вони зустрічалися і врешті-решт зміцнили свої відносини силою закону, проте, як тільки вони узаконили свої відносини, почалися проблеми.

by

Макс та Ганна, закохані з дитинства, зустрічалися з четвертого класу. Їхня історія була схожа на казку, повну ніжних моментів і обіцянок вічного кохання. Нарешті після багатьох років вони вирішили закріпити свої відносини силою закону. Але з моменту, коли вони стали чоловіком та дружиною, почалися проблеми… “Ти пам’ятаєш, як ми мріяли про весілля у дитинстві?” – … Read more

Ми з моїм чоловіком розлучилися шість років тому. Хоч усі й сумнівалися, що це станеться, але ми залишилися друзями і як ми змогли прийти до цього рівня.

by

Шість років тому мій чоловік і я вирішили розлучитися. Всі навколо були впевнені, що це кінець нашої спільної історії, але, на подив багатьох, ми змогли зберегти дружбу. Ми обоє нескінченно раді цьому, адже наші спільні спогади та роки, проведені разом, не можна було просто викинути з життя. З того часу у кожного з нас з’явилися … Read more

Золовка Ксенії припускала, що вона лише користується поблажливістю свого чоловіка, не роблячи жодного внеску. Однак подруга не була з нею згодна.

by

Якось, прохолодного зимового дня, коли яскраво світило сонце, навколо гірки в парку зібрався натовп. Діти, закутавшись від холоду, з радістю каталися на санчатах крижаним схилом. Неподалік дві жінки, кожна з яких була матір’ю, вели задумливу розмову. Перша жінка, що штовхала коляску, висловлювала невдоволення своєю невісткою Ксенією. Ксюша, якій було близько сорока, ніколи не працювала і, … Read more

Оскільки ми не можемо вибирати сусідів, іноді з ними виникають труднощі. Наші випадки були просто абсурдними.

by

Я зрозумів, що знаходити спільну мову із сусідами дуже важливо, адже ми живемо в одному суспільстві. На жаль, ви не можете вибирати сусідів, що часом викликає жаль. Ми завжди мріяли збудувати великий, гарний будинок і, нарешті, нещодавно здійснили цю мрію. На ділянці, яка ще 5 років тому була порожня, тепер стоїть наш просторий і затишний … Read more

Лєра і Влад часто сварилися через те, що вони не могли визначити свої ролі в сім’ї. Кожен із них намагався взяти перевагу над іншим, але нічим добрим це зазвичай не закінчувалося.

by

Лєра та Влад були одружені вже п’ять років, але їхнє щастя було затьмарене постійними суперечками. Вони любили одне одного, але не могли визначити свої ролі у сім’ї, що часто призводило до конфліктів. Влад був амбітною і сильною людиною, яка вважала, що його слово має бути останнім у будь-якому рішенні. Лєра, незалежна і розумна, теж прагнула … Read more

Тітка попросила мене влаштувати до себе свою дочку – і я це зробила. Однак незабаром я зрозуміла, яким жахливим людям наважилася допомогти.

by

Якось мені несподівано зателефонувала тітка і запитала, чи є на моїй роботі вакансії для її дочки Насті, яка шукала роботу після декретної відпустки. Мені вдалося влаштувати Настю на посаду секретаря директора, але вона не була задоволена цим місцем, бажаючи здобути більш авторитетну роль. Проте вона приєдналася до нашої команди. Через рік завдяки моїм зусиллям Настю … Read more

Мій чоловік Микита був неймовірно ощадливим з першого дня нашого спільного життя. Але варто було з’явитися коханці – і він став іншою людиною.

by

Протягом усього мого життя Микита завжди був економним зі мною, але він повністю змінювався, коли мова зайшла про іншу жінку. Вони їздили на курорти, хизувалися своїми вбраннями та прикрасами. Він подарував мені сережки на сорокову річницю весілля, і я зберігала їх у оригінальній коробці з чеком, ніколи не знімаючи цінник, готова повернути їх, якщо знадобиться. … Read more

У один із вихідних днів Карина та Семен запросили нас із хлопцем на шашлики на дачу. Спостерігаючи за ними, я помітила віддану турботу Семена про Карину, хоча Семен був одружений

by

На роботі моя колега та подруга Карина, яскрава та енергійна жінка, розповіла мені про свої нові стосунки. Вона зустрічалася з Семеном, одруженим чоловіком, який обсипав її увагою, дорогими вечерями та розкішними подарунками. Вони навіть запланували поїздку до Криму. Карина, у свої 30 років, ніколи не була заміжня, і Семен, здавалося, любив її. Однак він все … Read more

Марія, чому вдома немає нічого поїсти. Ти ж знаєш, що я з риболовлі приїду. Поки доїхав, зголоднів. А ти тут розляглася

by

Сьогодні субота. Вчора Михайло із друзями поїхали на вечірню рибалку. Риби наловили небагато, але відпочили добре. Залишились на ніч. Палили вогнища, варили юшку, добре посиділи. Додому з’явився вже надвечір. Михайло знає, що сьогодні Марія вдома прибирає, готує щось смачненьке. Адже так вона завжди робить у вихідні. Тому йшов у надії добре повечеряти та лягти перед … Read more

Маю знайому жінку. Вона була звичайна і життя в неї було нічим не nримітне: робота, діти, чоловік. Діти подорослішали, роз’їхалися. Чоловік сnився, став Ніну kривдити, обра жати, вона nлакала. Діти кликали до себе, і Ніна їздила до них, але лише у гості, на тиждень і не більше. Вони мають свій світ, свою сім’ю. Так, звичайно, всі одне одного люблять, але жити треба окремо. Із чоловіком розлу чилася, але жили в одній квартирі. Зняти інше житло – не прожити, надто маленька nенсія. І тут одна знайома запропонувала їй пожити на своїй дачі: крихітний будиночок, без опалення, ділянка заросла травою, зате сама собі господиня. А найголовніше – на ділянці є лазня, сарай із дровами. Ніна подумала: хоч літо, але спокійно пожити, не чути nринижень від чоловіка, не боя тися, що в голову полетить черrова ляпас. За цей час може якась робота підвернеться і можна буде зняти собі житло. Знайома та й відвезла туди, на покинуту дачу, Ніну з великою сумкою речей. Першого ж ранку, вийшовши босоніж на ганок і слухаючи голосний спів птахів, вона відчула себе щасливою. Недалеко був придатний для купання ставок, і Ніна почала там купатися. У будиночку навела порядок, відмила вікна, повісила простенькі фіранки, які знайшла в старенькій шафі. Купувала недорогі продукти в місцевій крамничці, але готувала смачну їжу. Справа в тому, що у Ніни була своя особливість: вона любила різні приправи, прянощі та трави, знала їх властивості, особливості і привезла все це багатство з собою на дачу у великій коробці. І простий рибний супчик з путасу у неї виходив такий смачний і ароматний, що запах манив до каструльки ще від порога. Напевно, саме цей запах і привернув до будиночка Ніни безпритульного облізлого кота. Увечері, повертаючись із ставка, вона побачила його на своєму ґанку. – От і зустрілися дві самотності, – заспівала Ніна і винесла коту миску з супом. Кіт, без зайвих умовлянь, усе з’їв, облизнувся і залишився в Ніни жити. Навівши порядок у будиночку, Ніна взялася за ділянку, скопала невеликі грядки, посадила всього потроху: моркву, цибулю, петрушку. Вичистила кущі смородини та малини, обрізавши старі сухі гілки. Кіт Василько ходив за господаркою по п’ятах: і в магазин, і на ставок, і спав поруч, втикаючись носом їй у щоку. Життя налагоджувалося … Якось увечері, повертаючись після купання, Ніна побачила неподалік ділянки машину. Машина чорна, kрута. – Мабуть, дуже дороrа, – подумала Ніна. Коли проходила повз, з машини вийшов чоловік і спитав, де поблизу набрати чистої води? – Будь ласка, заходьте, – запросила Ніна, – у дворі є криниця. Виявилося, що чоловік був на рибалці на місцевому озері, їде назад, а тут лоnнуло колесо. А запаски нема, не подбав. Ось, подзвонив своєму водієві і тепер чекає на нього з новим колесом. Ніна, запросила чоловіка до будинку, запропонувала повечеряти. Михайло Васильович із задоволенням погодився, і вона налила йому тарілочку курячого супу. А той відірватися від тарілки не може, попросив добавки. – Ви все так смачно готуєте? Усі вмієте? – Запитав Михайло Васильович, облизуючи ложку. – Так, я люблю готувати, – відповіла Ніна. – У мене до вас пропозиція! Може ви погодитеся готувати для мене. Я живу в місті, живу один, вам nлатитиму. А за продуктами вас мій водій возитиме до міста теж він привозитиме. Хоча б двічі на тиждень. Я добре вам nлатитиму. І Ніна не відмовилася. А що, вона готувати любить і готує завжди з душею. Що вона, одного чоловіка не нагодує, чи що? І Ніна почала Михайла Васильовича годувати. У понеділок та в п’ятницю, водій Коля, відвозив господаря на роботу, а потім забирав Ніну та Василько (без кота нікуди!) і вони їхали на великий ринок, де закуповували все необхідне. Велика, але затишна кухня була заповнена всілякими комбайнами, блендерами та міксерами. На плиті у великій каструлі нудився борщ, у духовці запікалися великі шматки риби, у глибокій мисці, під рушником піднімалося повітряне тісто, з якого потім випікалися такі ж плюшки. Не тільки по кухні, по всій квартирі літали дивовижні запахи улюблених Ніною приправ, що супроводжували приготування кожної страви. Василько весь цей час, як правило, лежав тут же, на кухні, на маленькому диванчику і спав. Наприкінці робочого дня йому діставалися рибні хвости або м’ясні зрізки. Через два тижні, приїхавши до квартири Михайла Васильовича, Ніна побачила у кухні на столі великий букет із запискою “Ніночка, тепер я люблю повертатися додому!”. Поруч лежав конверт із першою зарnлатою. Ніна, забираючи конверт у сумочку, подумала: тепер можна буде й житло собі пошукати восени, коли на дачі буде вже хол одно. Свіжі букети тепер з’являлися до кожного приїзду Ніни. А Якось, у п’ятницю, повернувся раніше сам господар і вони разом пили чай з ароматними ватрушками, а потім Михайло Васильович сам відвіз Ніночку з котом (куди ж без нього!) на дачу і запросив у вихідні на рибалку. І вона погодилась. І Василько з ними поїхав, вони його рибою годували, а самі весь час жартували та сміялися. Ну як діти! А восени Ніночка вийшла за Михайла Васильовича заміж. Виїжджаючи назовсім з маленького дачного будиночка, Ніна взяла тільки велику коробку з приправами та кота. Ну, а що ще потрібно для щастя?

by

Маю знайому жінку. Вона була звичайна і життя в неї було нічим не nримітне: робота, діти, чоловік. Діти подорослішали, роз’їхалися. Чоловік сnився, став Ніну kривдити, обра жати, вона nлакала. Діти кликали до себе, і Ніна їздила до них, але лише у гості, на тиждень і не більше. Вони мають свій світ, свою сім’ю. Так, звичайно, … Read more