Максим був сповнений ентузіазму та радості, коли вирішив познайомити свою наречену Ганну зі своєю мамою. Він довго чекав цього моменту, уявляючи, як вони чудово порозуміються, і як його мати посміхнеться, схваливши його вибір. Але в день зустрічі все пішло не так, як він очікував. Щойно вони увійшли до будинку, мама Максима відразу ж показала своє несхвалення. Вона відсканувала Ганну поглядом з голови до ніг і чмихнула: “Так це вона, твоя майбутня дружина? Ну, дай мені її розглянути ближче.”
Максим був приголомшений такою поведінкою, але намагався зберегти спокій. “Мамо, це Ганна. Вона добра, розумна і турботлива, і я її дуже люблю,” – сказав він, намагаючись згладити ситуацію. Мама Максима тільки похитала головою: “Я не знаю, що ти в ній знайшов. Не схожа вона на нашу родину.” Ганна, відчуваючи незручність, спробувала завести розмову: “Я дуже рада зустрічі з вами. Максим багато про вас розповідав.” Однак мама Максима не поступалася: “Я чекала на когось… іншого. Ти впевнений, що це правильний вибір?” Максиму стало боляче та прикро за Ганну. Він узяв її за руку і сказав: “Мамо, я впевнений у своєму виборі. Я сподівався, що ти зможеш прийняти
Ганну як майбутнього члена нашої родини.” Та зустріч залишила гіркий осад у серці Максима. Він зрозумів, що його мати може ніколи не прийняти Ганну, але для нього це вже було не так важливо. Того дня він усвідомив, що його майбутнє з Ганною – це його вибір, і він має стояти за нього, навіть якщо це означає незгоду з власною матір’ю. Максим та Ганна пішли з дому, міцно тримаючись за руки, готові разом подолати будь-які труднощі.