Все своє життя я почувала себе “сірою мишкою”. Я була тією дівчиною, яку всі знають, але ніхто справді не помічає. Але одного прекрасного дня все змінилося. Іван був красенем, відомим своїми численними романами. Його усмішка та чарівність приваблювали до нього жінок, як магніт. Я ніколи не думала, що така людина може звернути на мене увагу. Якось, коли я сиділа в кафе і читала книгу, він підійшов до мене.
“Привіт! Я бачив тебе тут кілька разів. Хочеш випити кави зі мною?” Я подивилася на нього здивовано. “Ти кажеш це мені?” – недовірливо запитала я. Він усміхнувся: “Так, саме тобі. Я думаю, що ти цікава людина.” Я похитала головою, подумавши, що це якийсь розіграш. “Ти впевнений, що ти не плутаєш мене з кимось іншим?” Іван засміявся. “Ні, я впевнений. Мене привабила твоя унікальність. Я хочу дізнатися тебе краще.” Я була здивована, але вирішила ризикнути. Ми провели кілька годин у кафе, розмовляючи про все на світі. Іван виявився набагато глибшим і цікавішим, ніж я могла собі уявити.
Після цього дня ми почали зустрічатись. На мій подив, багато хто заздрив мені і казав, що я змінилася. Але я знала, що це не я змінилася, а мій погляд на себе. Якось я запитала Івана: “Чому ти вибрав мене?” Він відповів: “Тому, що ти особлива. Ти не намагаєшся бути кимось іншим. Ти – просто ти.” Я зрозуміла, що іноді нам потрібно просто вірити в себе і дати шанс тим, хто бачить нашу справжню суть. І, можливо, саме тоді ми знайдемо своє справжнє кохання.