Протягом 3 років мій чоловік працював у Німеччині разом із нашим шафером, Іваном, який керував будівельною бригадою. Раніше ми жили в місті безбідно, поки у мого чоловіка, Петра, не виникли проблеми з працевлаштуванням через обмеження та зниження заробітку. Коли Іван запропонував йому роботу, ми вирішили, що я з сином маю переїхати до села до родичів. У селі нам було зручно. Життя здавалося правильним,
поки не змінилася економіка. Вартість життя різко зросла, і стало важче заощаджувати. Якось мені зателефонував Петро і запропонував змінити наші плани у зв’язку з припливом українських робітників до Німеччини та подальшим зниженням заробітної плати на будівництві. У поєднанні зі зростанням вартості житла в Україні купівля квартири видавалась далекою мрією. Чоловік запропонував збудувати будинок у селі, поряд із свекрами, використовуючи заощадження. Хоча я ціную гармонію
сільського життя, я з побоюванням ставлюся до будівництва будинку на спільній землі, побоюючись майбутніх конфліктів щодо прав власності та спадщини. Крім того, село здається мені чужим. Я дуже хочу, щоб мій чоловік повернувся з роботи за кордоном, але не відчуваю невпевненості у наших подальших планах. Що мені робити у цій ситуації? Що Ви могли б мені порадити?