Тамара Петрівна, прямуючи до сільської крамниці, весело обмінювалася привітаннями з односельцями. Вони жартівливо глузували з неї, натякаючи на можливе заміжжя. Але її настрій зіпсувався, коли біля крамниці вона побачила Валентину, свою давню суперницю. Мешканці села, передчуваючи драму, зібралися довкола. Валентина, не втрачаючи нагоди, почала жартувати над недоглянутим двором Тамари. Тамара, не поступаючись, виразила,
що Валентина не помічає своїх недоліків. Розлучаючись, Валентина заприсяглася помститися. Корінь їхнього суперництва сплив на поверхню: Віктор Степанюк. Колись він був сільським красенем, доглядав багатьох, у тому числі Тамару та Валентину, а потім таємниче зник. Ходили чутки про його численні шлюби та розлучення, після чого він повернувся до села збіднілим. Возз’єднавшись зі своїм старим другом Петром, Віктор задумав переманити до себе Тамару чи Валентину. Чутки про це поширилися, і обидві жінки, які мають останню надію на кохання,
почали доглядати Віктора. Їхнє суперництво посилилося, і кульмінацією стала підла спроба Валентини здійснити диверсію в саду Тамари. Проте дочка Валентини викрила наміри Віктора, показавши його маніпулятивний характер. Історія набула широкого розголосу і стала сільською пліткою. За іронією долі, цей випадок зблизив Тамару та Валентину. За чаєм вони нарікали на багаторічну ворожнечу через таку підлу людину, як Віктор.