Сергій та його дружина, Марина, як завжди зайшли до магазину за продуктами. Поки Марина вибирала овочі, Сергій пішов до іншого відділу за хлібом. Раптом до нього підійшла незнайома жінка зі здивованим виглядом. “Ой, та ви ж батько одного з моїх дітей!” – ахнула вона, звертаючись до Сергія, а той здригнувся. Здригнулася і його дружина, яка робила покупки неподалік. Сергій був збентежений і не розумів, про що говорить ця жінка. “Вибачте, але я вас не впізнаю”, – сказав він, намагаючись приховати своє збентеження. “О, пробачте мені, я не представилася. Мене звуть Ольга, я вчителька Вови”,
– сказала вона, посміхаючись. Сергій відчув полегшення. Вова – його старший син попереднього шлюбу. “Ой, вибачте мені за таку реакцію. Я просто не очікував зустріти вчительку сина тут”, – сказав він, усміхаючись у відповідь. “Немає проблем”, – сказала Ольга. “Я просто була рада зустріти батьків моїх учнів і хотіла привітатись”. У цей час підійшла Марина, і Сергій представив їй Ольгу. Вони побалакали ще кілька хвилин про школу та про навчання Вови, а потім розпрощалися. Коли вони виходили з крамниці, Марина сказала: “Ти б бачив своє обличчя, коли вона сказала,
що ти батько одного з її дітей! Я думала, ти зараз знепритомнієш”. Сергій засміявся. “Та вже, я був у жаху. Але, на щастя, це було непорозуміння”. “Так, на щастя”, – погодилася Марина, посміхаючись. “Я рада, що в нас тепер такі дбайливі вчителі у школі”. Сергій кивнув головою. “Так, я теж. І я радий, що ситуація так швидко прояснилася”. Обидва вони посміялися з ситуації і продовжили свій шлях додому, радіючи тому, що це було просто непорозуміння, а не щось серйозніше.