Віктор повідомив свою матір, Марію Михайлівну, про плани познайомити її зі своєю майбутньою нареченою Мариною, успішним юристом і матір’ю-одиначкою дванадцятирічної дочки. Марія була стривожена віком, достатком і становищем Марини. Незважаючи на запевнення Віктора у їхній взаємній симпатії, Марія залишалася скептиком, переживаючи, що Віктор виховуватиме чужу дитину, а онуків у неї не буде. Коли Марина приїхала в гості,
вона вразила Марію своїм молодим виглядом та щирою ввічливістю, що трохи розвіяло її побоювання. Однак потай Марія висловила Віктору свої побоювання з приводу відсутності онуків з огляду на вік Марини та наявність у неї дочки. Їхні стосунки зазнали серйозного випробування, коли Марія тяжко захворіла. Віктор, який не мав можливості оплатити лікування, отримав підтримку Марини, яка сплатила медичні витрати,
наголосивши тим самим на важливості сім’ї. Лікування виявилося успішним, і під час одужання Марії Марина дізналася, що вона вагітна, що принесло радість у сім’ю та здійснило мрію Марії про онуків. Ця історія розповідає про складнощі змішаних сімей, про труднощі прийняття та упередження, про силу кохання та сімейних зв’язків у подоланні життєвих перешкод.