Готуючи вечерю, Зіна відчувала себе пригніченою та скривдженою, засмучена нерівномірним розподілом домашніх обов’язків та очевидною відсутністю інтересу її чоловіка Ігоря до їхнього сімейного життя. Вона вимушено довірилася своїй сестрі Валентині, переконаній, що Ігор мав коханку – через його відсторонену поведінку і втрату апетиту. Незважаючи на спроби Валентини обдурити її, Зіна, як і раніше, з підозрою ставилася до поведінки Ігоря. Чоловік, зі свого боку, боровся з незрозумілою
млявістю та відсутністю інтересу до життя. Він відчував себе спустошеним і дедалі більше віддалявся від своєї сім’ї, але був надто наляканий, щоб звернутися по медичну допомогу, побоюючись серйозного діагнозу. Час минав, і дистанція між Зіною та Ігорем зростала. Жінка, не в змозі впоратися із ситуацією, повідомила Ігорю про свій намір подати на розлучення, сподіваючись, що це викличе реакцію у відповідь. Однак Ігор залишився байдужим, що ще більше посилило страждання Зіни. Якось Зіні зателефонували і повідомили, що Ігоря відвезли до лікарні. Кинувшись до нього, вона зрозуміла, як сильно він їй небайдужий. Після кількох днів обстежень лікарі діагностували у
Ігоря серйозне захворювання, але була надія на одужання. Поки Ігор проходив лікування, Зіна підтримувала його, незважаючи на його початкову холодність та небажання приймати її допомогу. Поступово чоловік розкрився, висловивши жаль за свою поведінку та подяку за незмінну підтримку Зіни. Їхні стосунки почали налагоджуватися, укріплені випробуваннями, з якими вони зіткнулися разом. У цей важкий час Зіна та Ігор зрозуміли, як важливо цінувати кожну мить і значущість своєї сім’ї, підтвердивши свою відданість один одному та своїм дітям.