За шість довгих років їхніх стосунків Діма так і не сказав Маші жодного компліменту. Його слова найчастіше були сповнені критики: про її стиль в одязі, манери, навіть зовнішній вигляд. Маша звикла до цього, приймаючи його манеру спілкування як даність. Якось, сидячи одна в затишній кав’ярні, вона перегортала сторінки своєї улюбленої книги. Якоїсь миті до неї підійшов незнайомець. Він усміхнувся і сказав: “Прошу вибачення за втручання, але я не міг не помітити, наскільки витончені у вас риси обличчя. Це просто чудово.”
Ці слова змусили Машу завмерти від несподіванки. Чи давно хтось казав їй щось подібне? Чи давно вона почувала себе справді гарною? ”Дякую, ви дуже люб’язні,” – промовила вона, відчуваючи, як фарба заливає її щоки. Цей момент став для Маші точкою відліку. Вона зрозуміла, що настав час щось змінювати у своєму житті. Того вечора, коли Діма повернувся додому, вона вирішила відкрити йому своє серце. “Дімо, ми повинні поговорити,” – почала вона. “Я відчуваю, що ти не цінуєш мене. Ти ніколи не кажеш мені компліментів,
завжди критикуєш. Це боляче.” Діма дивився на неї здивовано. “Я… Я просто не думав, що це так важливо для тебе,” – промимрив він. “Це важливо,” – твердо сказала Маша. “Кожна людина хоче відчувати себе коханою та цінною.” Ця розмова стала початком їхнього нового шляху. Діма поступово став більше звертати увагу на Машу, вивчаючи, як висловлювати свої почуття через слова та жести. Маша ж здобула нову впевненість у собі, зрозумівши, що давно заслуговувала на любов і повагу. Їхні стосунки змінилися. Вони навчилися цінувати та поважати один одного, розуміючи, що навіть маленькі компліменти та зізнання можуть зробити велику різницю.