Катя все своє життя присвятила двом своїм дітям, Ані та Сергію. Вона завжди ставила їхні потреби понад свої, сподіваючись, що колись вони оцінять її жертви. Все, здавалося, йшло добре, поки одна сімейна вечеря не розкрила гірку правду. Катя приготувала улюблені страви дітей і з радістю чекала на їх прихід. Коли Аня та Сергій прийшли, вона з любов’ю обійняла їх. “Мамо, ти завжди так багато дбаєш про нас, навіть тепер, коли ми вже дорослі,” – сказала Аня, посміхаючись. Вечеря проходила в приємній атмосфері, поки розмова не зайшла про плани на майбутнє. “Мамо, ти весь час жертвуєш своїми інтересами заради нас. Може, настав час подумати про себе?” – запропонував Сергій.
“Я завжди хотіла, щоб ви цінували мої зусилля”, – відповіла Катя, відчуваючи, як у грудях зароджується туга. “Ми цінуємо це, але ти настільки зациклена на нас, що здається, ніби у тебе немає свого життя,” – сказала Аня з обережністю. Ці слова вразили Катю. Вона завжди думала, що, присвячуючи себе дітям, робить те, що від неї очікують. Але раптом вона зрозуміла, що її діти бачать це інакше. “Я… Я просто хотіла бути доброю матір’ю”, – пробурмотіла вона, намагаючись приховати сльози.
“І ти чудова мама, але тобі теж треба жити своїм життям”, – тепло сказав Сергій, беручи її за руку. Той вечір став переломним моментом у житті Каті. Вона зрозуміла, що діти виросли і хочуть бачити її щасливою та задоволеною власним життям, а не тільки своєю матір’ю. З того часу Катя стала більше часу приділяти собі, своїм інтересам та хобі. Вона зрозуміла, що справжня любов і турбота про дітей включає і турботу про власне щастя і благополуччя.