Анатолій та Зоя були ідеальною парою. Вони були друзями, коханцями та союзниками в одній особі. Університетські роки зміцнили їхній зв’язок, і коли вони одружилися, їхнє щастя здавалося безмежним. Проте, минали роки, і щось у їхніх стосунках змінювалося. Анатолій почав почуватися далеким від Зої. Він заплутався у своїх почуттях і звинувачував себе за те, що відбувається. Якось увечері, сидячи в їхньому улюбленому ресторані, Зоя помітила цю дистанцію між ними. “Толя, ти в порядку?” – Запитала вона, влучивши момент. Анатолій задумливо глянув на неї. “Я… Я відчуваю, що наш зв’язок ослаб.
Я не знаю, чому. Можливо, це я щось роблю не так.” Зоя уважніше глянула йому в очі: “Ти відчуваєш, що між нами щось змінилося?” Анатолій кивнув головою. “Так, і я звинувачую себе за це.” Зоя взяла його руку до своєї. “Ти не один у цьому. Я теж відчуваю, що між нами стало холодніше. Але ми разом пройшли через стільки випробувань. Ми не можемо просто так здатися.” Анатолій зрозумів, що йому треба бути чесним. “Зоя, я… Я охолодів до тебе. І я дійсно не знаю, чому.” Вона зітхнула, очі її сповнилися сльозами. “Ти думаєш, ми можемо щось із цим зробити?” Він знизав плечима.
“Я не знаю. Але я готовий спробувати. Заради нас.” Так, обидва усвідомивши, що їхні стосунки потребують роботи, вони вирішили звернутися до сімейного терапевта. Кілька місяців інтенсивної роботи, відвертих розмов та спогадів про минуле допомогли їм зрозуміти причини їхнього віддалення один від одного. З кожним новим заняттям вони поверталися до тієї щирості та близькості, яку так цінували на початку своїх стосунків. Зрештою, Анатолій та Зоя усвідомили, що справжнє кохання потребує зусиль. І завдяки своєму прагненню зберегти свій шлюб вони знайшли шлях назад один до одного.