Сеня був схвильований. Перший місяць на новій роботі одразу після служби – і так багато відповідальності. Федя, його найкращий друг, влаштував його до цієї компанії, і Сеня не хотів його розчарувати. Однак, одного разу, переглядаючи документацію, Сеня зрозумів, що припустився серйозної помилки. Паніка охопила його, і він вирішив перекласти провину на Федю, сподіваючись, що таким чином збереже своє місце в компанії. Наступного дня керівництво викликало Федю на килим. Сеня стояв біля дверей і чув, як його друг намагається порозумітися, стверджуючи, що не мав нічого спільного з цією помилкою.
– Федю, ти працюєш у нас досить довго, щоб знати, як робити все правильно, – звучав строгий голос начальника. – Я справді не розумію, як це сталося, – відповів Федько. Пізніше, на обідній перерві, Федько підійшов до Сені. – Слухай, це ти наплутав із документами? – спитав він з надією в очах. Сеня зрозумів, що більше не може мовчати. Його совість не давала йому спокою. – Блін, так, Федю, це був я. Пробач, я просто запанікував, – зізнався Сеня, опустивши голову. – Ти міг би просто звернутись до мене. Ми разом знайшли б рішення, – сумно промовив Федько. – Тепер через твоє рішення моя репутація серйозно постраждала. Сеня зрозумів, що припустився серйозної помилки. Він вирішив піти до керівництва та все розповісти.
– Я наплутав із документацією, і це була моя вина, – зізнався він начальнику. – Перепрошую за свої дії і за те, що намагався звалити провину на Федю. Начальник подивився на нього здивовано. – Я ціную твою чесність, Сеню, – сказав він. – Сподіваюся, ти зрозумів свою помилку і більше не повториш. Сеня кивнув і подякував начальнику. Коли він вийшов із кабінету, Федя вже чекав на нього. – Ти зробив правильний вчинок, – сказав Федько, посміхаючись. – Я прощаю тебе. З того дня їхня дружба стала ще міцнішою. Вони зрозуміли, що чесність та довіра – ключові моменти у будь-яких відносинах.